Учні Сумського ВПУ будівницва і дизайну долучаються до високої поезії геніальної Лесі Українки

                                                           «Я жива,

                                                            Я буду вічно жити,

                                                           Бо маю в серці те,

                                                          Що не вмирає…».

                                                                                      Леся Українка

25 лютого виповнилось 150 років від дня народження видатної  поетеси письменниці, драматурга – Лесі Українки. З цієї нагоди, вшановуючи самобутню творчість великої українки, у літературній вітальні бібліотеки ДПТНЗ «Сумське  ВПУ будівництва і дизайну» відбулася важлива подія, яка не залишила байдужими серця усіх присутніх, – літературно-музичне свято «Безcмертна Леся Українка була і є повік жива».

Учні долучилися до високої поезії геніальної поетеси, дізналися про маловідомі сторінки життя цієї надзвичайно талановитої, прекрасної і мужньої жінки, яка все своє коротке життя боролася з важкою хворобою і, усміхаючись крізь сльози, писала прекрасні вірші, прозові і драматичні твори, закохувалась і любила, страждала і мріяла, як і кожна людина.

Поезія Лесі Українки є втіленням мрій про світле майбутнє нашої держави. З цим поетеса пов’язує також і відродження української мови, усвідомлення українцями насамперед того, що вони – нація з власною історією, звичаями та традиціями. Ці питання дуже хвилювали Лесю Українку. Інколи вона настільки переймалася власними переживаннями,  що у віршах виливала лише біль.

Незрима присутність Лесі Українки відчувалась у кожному слові, кожній мелодії, що звучали в залі бібліотеки у цей вечір, у кожній книзі з виставки «Незгасна зоря України», де були представлені друковані видання про Лесю Українку, а також збірки творів самої поетеси.

Літературно-музичне свято дало прекрасну нагоду згадати  призабуте, відкрите нове, повернутись серцем назустріч сильному поетичному слову, яке за словами Івана Франка «… доспіло і сиплеться, мов золота пшениця…».