Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
У травні ми відзначаємо 73-тю річницю Великої Перемоги над нацизмом у Європі, День пам’яті та примирення.
Летять роки… Летять, мов журавлині ключі у далекий вирій, летять і відлітають у вічність… Але скільки б їх не минуло, не зітруть вони у народній пам’яті світлі імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на алтар свободи найдорожче – життя, віддавши його за Батьківщину.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам’яті людській, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.
Чотири роки… Тридцять чотири тисячі годин… Мільйони загиблих… А скільки не народжених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..
20 мільйонів людей замучено, спалено, вбито.
В пам’ять полеглим у жорстоких боях з німецько-фашистськими загарбниками височить на прибережній кручі Псла Меморіал Вічної Слави – пам’ятник доблесті і подвигам в ім’я Вітчизни.
Сюди приходять нащадки тих, хто пройшов дорогами війни, не схиливши голови, і крокує у безсмертя. Не забуваємо і ми своїх земляків. Ніколи не згасне пам’ять про тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя. Це лише часточка великої данини пошани полеглим.
Вічна слава солдату-герою
І солдатові без нагород –
Хто загинув хоробро між бою,
Захищаючи рідний народ.
